discontiguity
dis·con·ti·gu·i·ty
The condition of being discontiguousThe condition of being discontiguous
UK/ˌdɪs.kɒn.tɪˈɡjuː.ɪ.ti/US/ˌdɪs.kɑn.tɪˈɡjuː.ɪ.ti/
Значення
значень: 1(незлічуване)The condition of being discontiguous
Походження
From dis- + contiguity.From dis- + contiguity.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Уроки до слова
уроків: 1- A1Злічувані та незлічувані іменники — Бо воно може бути незлічуваним