disingenuous

1. Not honourable; unworthy of honour.

   unaufrichtig, unehrlich, unwürdig

   неи́скреннийneískrennij

2. Not ingenuous; not frank or open.

3. Assuming a pose of naïveté to make a point or for deception.

1. Tom was disingenuous.

   ruТом был неискренним.

   CC BY · Tatoeba · CK · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. Tom was either being naïve or disingenuous.

   CC BY · Tatoeba · Hybrid · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. The judge thought that the witness's evidence was disingenuous and unconvincing.

   ruСудья счёл показания свидетеля неискренними и неубедительными.

   deDer Richter war der Ansicht, dass die Zeugenaussage verlogen und unglaubwürdig war.

   CC BY · Tatoeba · patgfisher · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Tom is being disingenuous.

   CC BY · Tatoeba · Hybrid · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Tom was being disingenuous.

   CC BY · Tatoeba · Hybrid · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне