disjunctive
disjunctive · more disjunctive · most disjunctive
disjunktiv
Not connected; separatedNot connected; separated.
UK/dɪsˈdʒʌŋktɪv/US/dɪsˈd͡ʒʌŋktɪv/
Значення
значень: 6Not connected; separated.
Not used in immediate conjunction with the verb of which the pronoun is the subject.
Tending to join (two clauses), but in a way that conveys a disjunct within the conjoined relationship.
The words "but" and "or" are disjunctive conjunctions.
Tending to disjoin; separating.
serving or tending to divide or separate
Relating to disjunct tetrachords.
Of or related to a disjunction.
disjunktiv
Переклади
мов: 6Deutsch
За значеннями 1
logic: of or related to a disjunction:
Походження
From Middle English disjunctief, disjunctyf, from Middle French disjunctif and Latin disjuFrom Middle English disjunctief, disjunctyf, from Middle French disjunctif and Latin disjunctīvus (“placed in opposition”).
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
more disjunctive, most disjunctive| Вищий ступінь | more disjunctive Урок |
|---|---|
| Найвищий ступінь | most disjunctive Урок |
правильне
Антоніми
антонімів: 1Спільнокореневі
пов’язаних слів: 8Уроки до слова
уроків: 2- A2Вищий ступінь порівняння — Бо у нього є вищий ступінь
- A2Найвищий ступінь порівняння — Бо у нього є найвищий ступінь