dispositive
dispositive · more dispositive · most dispositive
Intending to, resulting in, or capable of dispositionIntending to, resulting in, or capable of disposition (disposing, disposing of, or settling a matter).
/dɪˈspɒzɪtɪv/
Значення
значень: 3Intending to, resulting in, or capable of disposition (disposing, disposing of, or settling a matter).
We were unable to produce any dispositive evidence to support our case.
Being a statutory provision not mandatory to the parties, as in ius dispositivum.
(застаріле)By natural disposition, having such an inclination.
Походження
From Middle French dispositif and its source, Latin dispositus. Compare Piedmontese disposFrom Middle French dispositif and its source, Latin dispositus. Compare Piedmontese dispositiv.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
more dispositive, most dispositive| Вищий ступінь | more dispositive Урок |
|---|---|
| Найвищий ступінь | most dispositive Урок |
правильне
Антоніми
антонімів: 1Спільнокореневі
пов’язаних слів: 2Уроки до слова
уроків: 2- A2Вищий ступінь порівняння — Бо у нього є вищий ступінь
- A2Найвищий ступінь порівняння — Бо у нього є найвищий ступінь