experimental

1. Pertaining to or founded on experiment.

   Chemistry is an experimental science.

   relying on observation or experiment

2. Serving to be experimented upon; used in an experiment.

   подо́пытныйpodópytnyj

   піддо́сліднийpiddóslidnyj

3. Serving as an experiment; serving to experiment.

   his experimental band

   an experimental engine

   experimentell

   эксперимента́льныйeksperimentálʹnyj, о́пытныйópytnyj

   експеримента́льнийeksperymentálʹnyj, до́сліднийdóslidnyj

   of the nature of or undergoing an experiment

4. Experiential, empirical.

   experimental knowledge

1. Our method is experimental.

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. It is a very experimental play.

   CC BY · Tatoeba · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. The experimental drug proved effective against the virus.

   CC BY · Tatoeba · Hybrid · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. An experimental drug has proved effective against the virus.

   deEin experimentelles Medikament hat sich als wirksam gegen das Virus erwiesen.

   CC BY · Tatoeba · Hybrid · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Many drugs in the experimental stage are tested on lab animals.

   CC BY · Tatoeba · karloelkebekio · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне