monic
Of a polynomial whose leading coefficient is oneOf a polynomial whose leading coefficient is one.
UK/ˈmɒn.ɪk/US/ˈmɑ.nɪk/
Значення
значень: 3(без ступенів порівняння)Of a polynomial whose leading coefficient is one.
(без ступенів порівняння)Monomorphic.
(без ступенів порівняння)Of a morphism: that it is a monomorphism.
If a composition (of morphisms) is monic then, by theorem, the pre-composite of it is monic as well.
Походження
From mono- + -ic.From mono- + -ic.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Спільнокореневі
пов’язаних слів: 1Похідніnonmonic