preemptive

1. Of, relating to, or imposing preemption.

   Made so as to deter an anticipated unpleasant situation.

   a preemptive attack on the enemy

   vorbeugend

   designed or having the power to deter or prevent an anticipated situation or occurrence

2. Intended to interfere with an opponent's bidding.

1. They're thinking about a preemptive strike.

   CC BY · Tatoeba · always · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. The preemptive strike destroyed the armory, neutering the army's ability to defend against ground forces.

   CC BY · Tatoeba · Auride · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. "That's genocide!" "You call it genocide, I call it preemptive neutralization of undesirable elements. Tomayto, tomahto."

   "Це геноцид!" — "Ви називаєте це геноцидом, я називаю це превентивним знешкодженням небажаних елементів. Один хрін".

   CC BY · Tatoeba · mailohilohi · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне