дієслово · неправильне · перехідне · рідкісне

abut

abut · abuts · abutted · abutting

упираться, примыкать, граничить, прилегать

angrenzen, berühren

To touch by means of a mutual border, edge or endTo touch by means of a mutual border, edge or end; to border on; to lie adjacent (to); to be contiguous (said of an area of land)

ⓘ

/əˈbʌt/

» My land abuts on the river.

Значення

значень: 3

(неперехідне)To touch by means of a mutual border, edge or end; to border on; to lie adjacent (to); to be contiguous (said of an area of land)
It was a time when Germany still abutted upon Russia.
His land abuts on the road.
angrenzen, angrenzen, berühren
грани́читьgraníčitʹ, примыка́тьprimykátʹ, прилега́тьprilegátʹ
(перехідне)To border upon; be next to; abut on; be adjacent to.
For quotations using this term, see Citations:abut.
(неперехідне)To lean against on one end; to end on, of a part of a building or wall.

Ще визначення

lie adjacent to another or share a boundary

Приклади

речень: 6

My land abuts on the river.
CC BY · Tatoeba · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
The farm abuts on the road.
deDer Bauernhof grenzt an die Straße.
CC BY · Tatoeba · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
His land abuts on the road.
CC BY · Tatoeba · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
The arches abut against the stone.
CC BY · Tatoeba · remline · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
My family's property abuts a wildlife preserve.
CC BY · Tatoeba · Ee_un · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему

Переклади

мов: 5

Русский

За значеннями 1

to border on:

Deutsch

За значеннями 2

to touch by means of a mutual border:

to border on:

Походження

From Middle English abutten, from Medieval Latin abuttare and Old French abuter, aboter, a

From Middle English abutten, from Medieval Latin abuttare and Old French abuter, aboter, abouter (“to touch at one end, to come to an end, aim, reach”), from Old French but (“end, aim, purpose”); akin to Old Norse butr (“piece of wood”). Equivalent to a- (“to”) + butt (“boundary mark”).

From Middle English abutten, from Old French aboter (“to touch at one end, border on”), abouter (“to join end to end”), abuter (“to buttress, to put an end to”), from a- (“towards”) + bout (“end”), boter, bouter (“to strike”), buter (“to strike, finish”). Equivalent to a- (“towards, change to”) + butt (“push”)

Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source

Форми

abuts, abutting, abutted, abutted

Базова форма	abut · to abut
3-я особа однини	abuts
Дієприкметник теперішнього часу	abutting
Минулий час	abutted
Дієприкметник минулого часу	abutted