conclusive
Pertaining to a conclusionPertaining to a conclusion.
» The results were conclusive.
Значення
значень: 2Pertaining to a conclusion.
schlüssig, konkludent
оконча́тельныйokončátelʹnyj, заключи́тельныйzaključítelʹnyj
Providing an end to something; decisive.
The set of premises of a valid argument is conclusive in the sense that no further evidence could possibly be added to the set of premises which would make the argument invalid.
conclusive evidence
endgültig, entscheidend
реша́ющийrešájuščij, убеди́тельныйubedítelʹnyj, реши́тельныйrešítelʹnyj
- forming an end or termination; especially putting an end to doubt or question
Приклади
речень: 6The results were conclusive.
The evidence is fairly conclusive.
It was not conclusive.
There has been no conclusive proof regarding extra-sensory perception.
Today, their efforts have paid off and they are in possession of conclusive evidence, an achievement which is indeed commendable.
Переклади
мов: 8За значеннями 2
За значеннями 2
Походження
From French conclusif, from Late Latin conclusivus, from Latin conclūsīvē (“conclusively”)From French conclusif, from Late Latin conclusivus, from Latin conclūsīvē (“conclusively”), from past participle of concludere.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
more conclusive, most conclusive| Вищий ступінь | more conclusive Урок |
|---|---|
| Найвищий ступінь | most conclusive Урок |
правильне
Антоніми
антонімів: 1Спільнокореневі
пов’язаних слів: 7Уроки до слова
уроків: 2- A2Вищий ступінь порівняння — Бо у нього є вищий ступінь
- A2Найвищий ступінь порівняння — Бо у нього є найвищий ступінь