C2прикметник · рідкісне

eminent

eminent · more eminent · most eminent

видатний, знаменитий, визначний

выдающийся, знаменитый, видный, именитый

ausgesprochen, angesehen

Noteworthy, remarkable, greatNoteworthy, remarkable, great.

ⓘ

/ˈɛmɪnənt/

» Mr Smith is an eminent violinist.

Herr Smith ist ein hervorragender Geiger.

Мистер Смит - выдающийся скрипач.

Пан Сміт — видатний скрипаль.

Пан Коваль — видатний скрипаль.

Значення

значень: 3

Noteworthy, remarkable, great.
His eminent good sense has been a godsend to this project.
ausgesprochen
выдаю́щийсяvydajúščijsja, знамени́тыйznamenítyj
видатнийvydatnyj, знаменитийznamenytyj, визначнийvyznačnyj
Distinguished, important, noteworthy.
In later years, the professor became known as an eminent historian.
angesehen
ви́дныйvídnyj, имени́тыйimenítyj, выдаю́щийсяvydajúščijsja
видатнийvydatnyj, знаменитийznamenytyj
(архаїчне)High, lofty.

Ще визначення

of imposing height; especially standing out above others
standing above others in quality or position

Приклади

речень: 18

Mr Smith is an eminent violinist.
Пан Сміт — видатний скрипаль.
ruМистер Смит - выдающийся скрипач.
deHerr Smith ist ein hervorragender Geiger.
CC BY · Tatoeba · AlanF_US · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
Tom is a pre-eminent artist.
deTom ist ein herausragender Künstler.
CC BY · Tatoeba · sundown · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
He is eminent for his great discoveries.
CC BY · Tatoeba · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
They took the abandoned houses through eminent domain.
CC BY · Tatoeba · mccarras · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
He became an eminent figure in modern philosophy.
CC BY · Tatoeba · IMer · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему

Переклади

мов: 9

Українська

За значеннями 1

remarkable, great:

Русский

За значеннями 2

remarkable, great:

of a person: distinguished, noteworthy:

Deutsch

За значеннями 2

remarkable, great:

of a person: distinguished, noteworthy:

Походження

From Middle French éminent, from Latin present participle ēminēns, ēminentis, from verb ēm

From Middle French éminent, from Latin present participle ēminēns, ēminentis, from verb ēmineō (“to project, protrude”), from ex- (“out of, from”) + mineō, related to mons (English mount). Compare with imminent. Unrelated to emanate, which is instead from mānō (“to flow”). Displaced native Old English deal.

Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source