fumble

1. (неперехідне, перехідне)To handle nervously or awkwardly.

   Waiting for the interview, he fumbled with his tie.

   He fumbled the key into the lock.

   fummeln

   мятьmjatʹ, тереби́тьterebítʹ

   handle clumsily

2. (неперехідне, перехідне)To grope awkwardly in trying to find something

   He fumbled for his keys.

   He fumbled his way to the light-switch.

   нащу́пыватьnaščúpyvatʹ, ша́ритьšáritʹ

   намацуватиnamacuvaty

3. (неперехідне)To blunder uncertainly.

   He fumbled through his prepared speech.

   мя́млитьmjámlitʹ

   feel about uncertainly or blindly

4. To grope about in perplexity; to seek awkwardly.

   to fumble for an excuse

5. (неперехідне, перехідне)To drop a ball or a baton etc. by accident.

   patzen

6. To handle much; to play childishly; to turn over and over.

7. (застаріле, сленг)Of a man, to sexually underperform.

1. Tom fumbled around in the darkness.

   CC BY · Tatoeba · CK · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. She fumbled with a piece of paper.

   ruОна теребила клочок бумаги.

   deSie machte sich an einem Stück Papier zu schaffen.

   CC BY · Tatoeba · CK · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. She fumbled with the glasses as she brought them in.

   CC BY · Tatoeba · CK · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Tom fumbled in his pocket for the keys.

   CC BY · Tatoeba · CM · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Tom fumbled the ball.

   CC BY · Tatoeba · CK · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне · Урок