Значення

значень: 2

  1. (неперехідне, рідковживане, перехідне)To speak; to say; to utter.

  2. (неперехідне, перехідне)To utter a meaningful sentence; to perform a locutionary act.

Походження

Back-formation from locution. The first sense could also be directly derived from Latin lo

Back-formation from locution. The first sense could also be directly derived from Latin locut-, perfect active participial stem of loquor (“talk, speak”).

Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source

Форми

locutes, locuting, locuted, locuted
Базова формаlocute · to locute
3-я особа одниниlocutes
Дієприкметник теперішнього часуlocuting
Минулий часlocuted
Дієприкметник минулого часуlocuted

правильне · Урок

Present simpleУрок

I, you, we, theylocute
he, she, itlocutes

Past simpleУрок

усі особиlocuted

Present perfectУрок

I, you, we, theyhave locuted
he, she, ithas locuted

Future simple (will)Урок

усі особиwill locute

Спільнокореневі

пов’язаних слів: 2
Пов’язаніillocuteperlocute

Уроки до слова

уроків: 3

Дивіться також

сусідні слова
locomotiveC2locustlodelodestarlodestonelodgeB1
locute — значення, приклади, форми, синоніми | Krumeto