obligatory

1. Imposing obligation, legally, morally, or otherwise; binding; mandatory.

   an obligatory promise

   obligatorisch

   обяза́тельныйobjazátelʹnyj, непреме́нныйnepreménnyj

   обов'язко́вийobovʺjazkóvyj

   morally or legally constraining or binding

2. Requiring a matter or obligation.

   required by obligation or compulsion or convention

1. Presence of all members is obligatory.

   Присутність усіх членів обов'язкова.

   ruПрисутствие всех членов обязательно.

   CC BY · Tatoeba · FeuDRenais2 · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. In France, voting isn't obligatory.

   Голосування у Франції не є обов'язковим.

   ruВо Франции голосование не является обязательным.

   deIn Frankreich ist es nicht verpflichtend, wählen zu gehen.

   CC BY · Tatoeba · Eccles17 · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. They are not obligatory to use.

   CC BY · Tatoeba · CM · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Is it obligatory to rent a car?

   ruБрать автомобиль напрокат обязательно?

   CC BY · Tatoeba · speedwell · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. English instruction is obligatory in most countries.

   deEnglischunterricht ist in den meisten Ländern obligatorisch.

   CC BY · Tatoeba · rul · C1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне