reproach

1. (злічуване, незлічуване)A mild rebuke, or an implied criticism.

   Vorwurf

   упрёкuprjók, уко́рukór, укори́знаukorízna

   до́кірdókir, докі́рdokír, за́кидzákyd

   a mild rebuke or criticism

2. (злічуване, незлічуване)Disgrace or shame.

   Schande

   позо́рpozór, срамsram

   ганьба́hanʹbá, со́ромsórom

   disgrace or shame

3. (злічуване)An object of scorn.

1. Tom reproached Mary.

   CC BY · Tatoeba · CK · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. Tom's conduct was beyond reproach.

   Поведінка Тома була бездоганною.

   ruПоведение Тома было безупречно.

   CC BY · Tatoeba · sharptoothed · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. She reproached me for being lazy.

   ruОна упрекнула меня за лень.

   CC BY · Tatoeba · papabear · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Mary gave him a reproaching look.

   CC BY · Tatoeba · Eccles17 · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. My father reproached me for my rudeness.

   ruОтец упрекнул меня за грубость.

   CC BY · Tatoeba · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне