self-refute
self-refute · self-refutes · self-refuted · self-refuting
To prove itself false by showing that falsehood is a logical consequence of the act or…(of an idea or theory) To prove itself false by showing that falsehood is a logical consequence of the act or situation of holding it to be true.
Значення
значень: 1(of an idea or theory) To prove itself false by showing that falsehood is a logical consequence of the act or situation of holding it to be true.
Походження
From self- + refute.From self- + refute.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
self-refutes, self-refuting, self-refuted, self-refuted| Базова форма | self-refute · to self-refute |
|---|---|
| 3-я особа однини | self-refutes |
| Дієприкметник теперішнього часу | self-refuting |
| Минулий час | self-refuted |
| Дієприкметник минулого часу | self-refuted |
правильне · Урок
Спільнокореневі
пов’язаних слів: 1Похідніself-refutation
Уроки до слова
уроків: 3- A1Present Simple: теперішній простий час — Бо це дієслово
- A1Past Simple: правильні дієслова — Бо у нього є форма минулого часу
- A2Present Perfect: вступ — Бо у нього є дієприкметник минулого часу