afflict
To cause pain, suffering or distressTo cause (someone) pain, suffering or distress.
» I am afflicted with grave ailments.
Значення
значень: 3(перехідне)To cause (someone) pain, suffering or distress.
bekümmern
причиня́ть больpričinjátʹ bolʹ, мучатьmučatʹ
дошкулятиdoškuljaty, причинятиpryčynjaty
cause physical pain or suffering in
(застаріле)To strike or cast down; to overthrow; to result.
(застаріле)To make low or humble.
Приклади
речень: 28I am afflicted with grave ailments.
He is afflicted with a dangerous sickness.
She is afflicted with a serious illness.
He is afflicted with a serious illness.
They are afflicted with a cardiac illness.
Переклади
мов: 6За значеннями 1
За значеннями 1
За значеннями 1
Походження
From Middle English afflicten (attested in past participle afflicte), from Latin afflīctōFrom Middle English afflicten (attested in past participle afflicte), from Latin afflīctō (“to damage, harass, torment”), from ad- + flīctus, past participle of afflīgō (“strike, beat”), from ad- + flīgō (“strike”) (whence af-).
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
afflicts, afflicting, afflicted, afflictedСиноніми
синонімів: 30Спільнокореневі
пов’язаних слів: 7Уроки до слова
уроків: 3- A1Present Simple: теперішній простий час — Бо це дієслово
- A1Past Simple: правильні дієслова — Бо у нього є форма минулого часу
- A2Present Perfect: вступ — Бо у нього є дієприкметник минулого часу