inflict
To thrust upon; to imposeTo thrust upon; to impose.
» Tom died from self-inflicted injuries.
Значення
значень: 1To thrust upon; to impose.
They inflicted terrible pains on her to obtain a confession.
The enemy's artillery inflicted heavy casualties on the enemy forces.
zufügen, verhängen
наноси́тьnanosítʹ, причиня́тьpričinjátʹ, налага́тьnalagátʹ
impose something unpleasant
Приклади
речень: 43Tom died from self-inflicted injuries.
Tom was the victim of a self-inflicted gunshot wound.
ruТом был жертвой «самострела». — odexed
Tom died from a self-inflicted gunshot wound to the head.
deTom starb an einer selbst zugefügten Schussverletzung am Kopf. — Pfirsichbaeumchen
Tom's wounds weren't self-inflicted.
deTom zog sich die Wunden nicht selbst zu. — benbika
Tom's wounds were self-inflicted.
Переклади
мов: 7За значеннями 1
За значеннями 1
Походження
From Latin īnflīctus, from in- + flīctus, past participle of īnflīgō (“to knock or strikeFrom Latin īnflīctus, from in- + flīctus, past participle of īnflīgō (“to knock or strike against”), from in- + flīgō (“strike”) (whence in-).
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
inflicts, inflicting, inflicted, inflictedСиноніми
синонімів: 6Спільнокореневі
пов’язаних слів: 9Уроки до слова
уроків: 3- A1Present Simple: теперішній простий час — Бо це дієслово
- A1Past Simple: правильні дієслова — Бо у нього є форма минулого часу
- A2Present Perfect: вступ — Бо у нього є дієприкметник минулого часу