aptitude

1. (злічуване, незлічуване)A natural ability to acquire knowledge or skill.

   She showed an early aptitude for mathematics.

   The test measures a student’s aptitude for language learning.

   Begabung

   скло́нностьsklónnostʹ, спосо́бностьsposóbnostʹ, одарённостьodarjónnostʹ

   схильністьsxylʹnistʹ, здібністьzdibnistʹ

   inherent ability

2. (злічуване, незлічуване)The condition of being suitable.

   Eignung

   уме́стностьuméstnostʹ

1. He has a remarkable aptitude for music.

   deEr hat eine außergewöhnliche musikalische Begabung.

   CC BY · Tatoeba · CK · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. He has an aptitude for painting.

   ruУ него есть способность к рисованию.

   deEr hat eine Zeichenbegabung.

   CC BY · Tatoeba · shekitten · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. I have no aptitude for that.

   deIch habe keine Begabung dafür.

   CC BY · Tatoeba · karloelkebekio · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Your attitude, not your aptitude, determines your altitude.

   CC BY · Tatoeba · darinmex · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Genius is nothing but a great aptitude for patience.

   CC BY · Tatoeba · shekitten · C2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне