прикметник · рідкісне

argumentative

ar·gu·ment·a·tive

argumentative · more argumentative · most argumentative

спірний, дискусійний, задирливий

спорный, любящий спорить, дискуссионный

argumentativ, streitlustig

Of or relating to argumentationOf or relating to argumentation; specifically, presenting a logical argument or line of reasoning; argumentive, discursive.

ⓘ

UK/ˌɑːɡjʊˈmɛntətɪv/US/ˌɑɹɡjəˈmɛn(t)ətɪv/

» Tom is argumentative.

Значення

значень: 2

Of or relating to argumentation; specifically, presenting a logical argument or line of reasoning; argumentive, discursive.
Prone to argue or dispute.
argumentativ, streitlustig

Ще визначення

given to or characterized by argument

Приклади

речень: 11

Tom is argumentative.
CC BY · Tatoeba · CK · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
Fadil became very difficult and argumentative.
CC BY · Tatoeba · OsoHombre · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
Ziri is the most argumentative person I know.
CC BY · Tatoeba · Amastan · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
To say that Tom was argumentative would be an understatement.
CC BY · Tatoeba · CM · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
Tom gets very argumentative with a few beers under his belt.
ruТом любит поспорить, когда выпьет несколько бутылок пива.
deMit ein paar Bier intus wird Tom überaus streitlustig.
CC BY · Tatoeba · patgfisher · C2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему

Переклади

мов: 6

Deutsch

За значеннями 1

prone to argue or dispute:

Походження

From Late Middle English argumentatif (“syllogistic, sophistic”), from Old French argument

From Late Middle English argumentatif (“syllogistic, sophistic”), from Old French argumentatif, argumentative (modern French argumentatif (“argumentative”)) and Medieval Latin, Late Latin argūmentātīvus, from Latin argūmentātor + -īvus (suffix forming adjectives).

Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source