beguilt
beguilt · beguilts · beguilted · beguilting
To make guilty; cause to sinTo make guilty; cause to sin.
Значення
значень: 2(перехідне)To make guilty; cause to sin.
(перехідне)To impute with guilt or fault; blame; accuse.
Походження
From Middle English begilten, equivalent to be- + guilt.From Middle English begilten, equivalent to be- + guilt.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
beguilts, beguilting, beguilted, beguiltedУроки до слова
уроків: 3- A1Present Simple: теперішній простий час — Бо це дієслово
- A1Past Simple: правильні дієслова — Бо у нього є форма минулого часу
- A2Present Perfect: вступ — Бо у нього є дієприкметник минулого часу