thief

1. One who carries out a theft.

   Dieb, Diebin

   ворvor, воро́вкаvoróvka, ворю́гаvorjúga

   зло́дійzlódij, зло́дійкаzlódijka, краді́йkradíj

2. One who steals another person's property, especially by stealth and without using force or violence.

3. (obsolete)A waster in the snuff of a candle.

1. I'm glad they caught the thief.

   Я радий, що вони упіймали злодія.

   ruЯ рад, что они поймали вора.

   deIch bin froh, dass sie den Dieb erwischt haben.

   CC BY · Tatoeba · CK · A2Open on TatoebaReport a problem

2. Tom denied he was the thief.

   Том заперечував, що злодій — це він.

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Open on TatoebaReport a problem

3. Tom knows who the thief is.

   Том знає, хто крадій.

   ruТом знает, кто вор.

   CC BY · Tatoeba · CK · A2Open on TatoebaReport a problem

4. The thief got away with the money.

   Злодій утік із грошіма.

   ruВор скрылся с деньгами.

   deDer Dieb entkam mit dem Geld.

   CC BY · Tatoeba · CK · A2Open on TatoebaReport a problem

5. Set a thief to catch a thief.

   Клин клином вишибають.

   ruКлин клином выбивают.

   CC BY · Tatoeba · CK · A2Open on TatoebaReport a problem

regular

• theefalternative