B2дієслово · перехідне · рідкісне

defy

defy · defies · defied · defying

тримати, держати, затримувати

бросать вызов

herausfordern, widersetzen, die Stirn bieten, entgegentreten

To challenge or braveTo challenge (someone) or brave (a hazard or opposition).

ⓘ

/dɪˈfaɪ/

» I defy you to make it public.

Значення

значень: 4

(перехідне)To challenge (someone) or brave (a hazard or opposition).
to defy an enemy; to defy the power of a magistrate; to defy the arguments of an opponent; to defy public opinion
herausfordern, die Stirn bieten, entgegentreten
броса́ть вы́зовbrosátʹ výzov
challenge
(перехідне)To refuse to obey.
If you defy your teacher you may end up in detention.
trotzen, widersetzen, querstellen
To not conform to or follow a pattern, set of rules or expectations.
widersetzen
(застаріле, перехідне)To renounce or dissolve all bonds of affiance, faith, or obligation with; to reject, refuse, or renounce.
1603-1625, Beaumont and Fletcher For thee I have defied my constant mistress.
lossagen, abschwören
пренебрега́тьprenebregátʹ, попира́тьpopirátʹ

Приклади

речень: 59

I defy you to make it public.
CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
They defied the laws of the king.
CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
You're foolish to think you can defy me.
CC BY · Tatoeba · CM · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
How dare you defy me!
deWie kannst du es wagen, mir zu trotzen!
CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
That defies any description.
Це знецінює всі описи.
deDas spottet jeder Beschreibung.
CC BY · Tatoeba · carlosalberto · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему

Переклади

мов: 7

Русский

За значеннями 2

to provoke to combat or strife:

to renounce or dissolve all bonds:

Deutsch

За значеннями 3

to challenge (someone):

to refuse to obey:

to renounce or dissolve all bonds:

Походження

From Old French desfier, from Vulgar Latin *disfidare (“renounce one's faith”), from Latin

From Old French desfier, from Vulgar Latin *disfidare (“renounce one's faith”), from Latin dis- (“away”) + fidus (“faithful”). Meaning shifted in the 14th century from "be disloyal" to "challenge". Contrast confide, fidelity, faith.

Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source

Форми

defies, defying, defied, defied

Базова форма	defy · to defy
3-я особа однини	defies
Дієприкметник теперішнього часу	defying
Минулий час	defied
Дієприкметник минулого часу	defied