прикметник · звичайне

distinctive

distinctive · more distinctive · most distinctive

типовий

характерный, особый, типичный, особенный

ausgeprägt, charakteristisch, kennzeichnend, unverwechselbar

Distinguishing, used to or enabling the distinguishing of some thingDistinguishing, used to or enabling the distinguishing of some thing.

ⓘ

/dɪˈstɪŋktɪv/

» Tom has a distinctive scar under his right eye.

Значення

значень: 6

Distinguishing, used to or enabling the distinguishing of some thing.
a product in distinctive packaging
(рідковживане)Discriminating, discerning, having the ability to distinguish between things.
Characteristic, typical.
his distinctive bass voice
kennzeichnend, charakteristisch, unverwechselbar
осо́бенныйosóbennyj, осо́быйosóbyj, характе́рныйxaraktérnyj
(рідковживане)Distinguished, being distinct in character or position.
(Hebrew)Used to separate clauses in place of stops.
unverkennbar
отличи́тельныйotličítelʹnyj, характе́рныйxaraktérnyj, характеристи́ческийxarakteristíčeskij
Distinguishing a particular sense of word.

Ще визначення

of a feature that helps to distinguish a person or thing
capable of being classified

Приклади

речень: 34

Tom has a distinctive scar under his right eye.
CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
Our band needs a distinctive logo.
CC BY · Tatoeba · OsoHombre · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
A giraffe has a distinctive look.
CC BY · Tatoeba · Amastan · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
This artist has a very distinctive style.
ruУ этого художника очень характерный стиль.
CC BY · Tatoeba · meinung44 · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему
Black-eyed beans have a distinctive taste.
CC BY · Tatoeba · Amastan · B2Відкрити на Tatoeba Повідомити про проблему

Переклади

мов: 6

Русский

За значеннями 2

characteristic — see also characteristic:

distinguishing — see also distinguishing:

Deutsch

За значеннями 2

characteristic — see also characteristic:

distinguishing — see also distinguishing:

Походження

From Latin distinctus, perfect passive participle of distinguere (to push apart, to divide

From Latin distinctus, perfect passive participle of distinguere (to push apart, to divide; see distinct) + -ive (forming adjectives signifying relation or tendency to). Cognate with French distinctif and Medieval Latin distinctivus.

Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source