insult

1. (незлічуване)Action or form of speech deliberately intended to be rude; (countable) a particular act or statement having this effect.

   Beleidigung, Kränkung, Verletzung

   оскорбле́ниеoskorblénije, оби́даobída

   обра́заobráza

   a deliberately offensive act or something producing the effect of deliberate disrespect

2. (злічуване)Something that causes offence (for example, by being of an unacceptable quality).

   The way the orchestra performed tonight was an insult to my ears.

   Beleidigung

3. (злічуване, незлічуване)Something causing disease or injury to the body or bodily processes; the injury so caused.

4. (також, архаїчне, злічуване, переносно)An assault or attack; (specifically, military, obsolete) an assault, attack, or onset carried out without preparation.

5. (злічуване, застаріле)An act of leaping upon.

1. I didn't want to insult Tom.

   Я не хотів образити Тома.

   ruЯ не хотел оскорблять Тома.

   deIch wollte Tom nicht beleidigen.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. I didn't mean to insult you.

   Я не хотів тебе образити.

   ruЯ не хотел оскорбить вас.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. Tom didn't mean to insult anybody.

   Том не хотів нікого образити.

   ruТом не хотел никого обидеть.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Tom said that Mary insulted him.

   Том сказав, що Мері його образила.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Tom said that Mary had insulted him.

   Том сказав, що Мері його образила.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне