disobey
To refuse or fail to adhere to or to obey an order fromTo refuse or (intentionally) fail to adhere to (a rule) or to obey an order from (somebody).
» Tom disobeyed me.
Tom hat mir nicht gehorcht.
Том меня не послушался.
Том меня ослушался.
Том мене не послухав.
Значення
значень: 2(перехідне)To refuse or (intentionally) fail to adhere to (a rule) or to obey an order from (somebody).
disobey the rules
disobey your parents
missachten
(неперехідне)To refuse or (intentionally) fail to obey.
Under an authoritarian regime, people have an obligation to disobey.
nicht gehorchen
- refuse to go along with; refuse to follow; be disobedient
Приклади
речень: 78Tom disobeyed me.
Том мене не послухав. — deniko
ruТом меня не послушался. — marafon
deTom hat mir nicht gehorcht. — Felixjp
Why did you disobey my order?
ruПочему ты ослушался моего приказа? — venticello
Why did you disobey my orders?
Tom doesn't usually disobey his parents.
deTom hält sich in der Regel an die Gebote seiner Eltern. — Pfirsichbaeumchen
It's sometimes OK to disobey orders.
deEs ist bisweilen in Ordnung, Befehle zu mißachten. — Waldelfe
Переклади
мов: 6За значеннями 2
Походження
From Old French desobeir.From Old French desobeir.
Wiktionary, CC BY-SA 4.0 · source
Форми
disobeys, disobeying, disobeyed, disobeyedСиноніми
синонімів: 7Антоніми
антонімів: 8Спільнокореневі
пов’язаних слів: 15Уроки до слова
уроків: 3- A1Present Simple: теперішній простий час — Бо це дієслово
- A1Past Simple: правильні дієслова — Бо у нього є форма минулого часу
- A2Present Perfect: вступ — Бо у нього є дієприкметник минулого часу