mutter

1. (неперехідне, перехідне)To utter words, especially complaints or angry expressions, indistinctly or with a low voice and lips partly closed; to say under one's breath.

   You could hear the students mutter as they were served sodden spaghetti, yet again, in the cafeteria.

   The beggar muttered words of thanks, as passersby dropped coins in his cup.

   murmeln

   бормота́тьbormotátʹ, пробормота́тьprobormotátʹ

   бурмоті́тиburmotíty, бубоні́тиbuboníty, мимритиmymryty

   talk indistinctly; usually in a low voice

2. To speak softly and incoherently, or with imperfect articulations.

   The asylum inmate muttered some doggerel about chains and pains to himself, over and over.

   murmeln

   бормота́тьbormotátʹ, пробормота́тьprobormotátʹ, бурча́тьburčátʹ

   бурмоті́тиburmotíty, бубоні́тиbuboníty, мимритиmymryty

3. To make a sound with a low, rumbling noise.

   April could hear the delivery van's engine muttering in the driveway.

1. Tom was muttering something under his breath.

   ruТом что-то бормотал себе под нос.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. Tom muttered something that I couldn't hear.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. Tom muttered something under his breath.

   ruТом пробормотал что-то себе под нос.

   deTom murmelte etwas vor sich hin.

   CC BY · Tatoeba · CM · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Tom is muttering something.

   ruТом что-то бормочет.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. She's muttering to herself.

   CC BY · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

неправильне