push off

1. (розмовне, imperative, неперехідне, часто)To go away; to get lost.

2. (неперехідне)To push an opponent back, a form of personal foul.

3. (перехідне)To delay, postpone, put off, push back.

1. We pushed the car off the road.

   CC BY 2.0 FR · Tatoeba · CK · A2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. She pushed him off the pier.

   ruОна столкнула его с причала. — shanghainese

   CC BY 2.0 FR · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. Tom pushed Mary off the pier.

   ruТом столкнул Мэри с причала. — sharptoothed

   CC BY 2.0 FR · Tatoeba · CK · B2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Tom pushed Mary off the cliff.

   ruТом столкнул Мэри с обрыва. — Ooneykcall

   deTom stieß Maria von der Klippe. — Pfirsichbaeumchen

   CC BY 2.0 FR · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Tom pushed Mary off the elevator.

   CC BY 2.0 FR · Tatoeba · CK · A2Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

неправильне

• push offвід'їхати, від'їжджатиTo go away; to get lost.
• push outнав'язувати, нав'язуватисяTo force (someone) to leave a group.
• push downвпускати, впуститиTo force downwards (literally or figuratively).
• push backвести, їхатиTo refute or argue against a position or an accusation; to express one's own view on a situation.
• push awayвідштовхувати, відштовхнутиTo apply a force to (an entity) such that it moves to a more distant position.
• push aroundхуліганUsed other than figuratively or idiomatically: see push, around.
• push throughвивергати, вивергатисяUsed other than figuratively or idiomatically: see push, through.
• push forwardпросувати, просунутиUsed other than figuratively or idiomatically: see push, forward.