yell

1. (неперехідне)To shout; holler; make a loud sound with the voice, especially to express intense emotions such as anger or excitement.

   schreien

   крича́тьkričátʹ, ора́тьorátʹ, вопи́тьvopítʹ

   крича́тиkryčáty, вереща́тиvereščáty

2. (перехідне)To convey by shouting.

   He yelled directions to the party from the car.

3. (розмовне, зазвичай)To tell someone off, to scold or rebuke, typically in a loud and angry manner.

   If I come home late again, my dad is gonna yell at me.

   They sent another email yelling at us to get our reports in on time. (or) They sent another email yelling about how we had to get our reports in on time.

1. I heard someone yelling my name.

   Я чув, як хтось кричав моє ім'я.

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

2. Tom was too scared to yell.

   Том був занадто переляканий, щоб кричати.

   ruФома был слишком напуган, чтобы кричать.

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

3. Tom started to yell at Mary.

   Том почав кричати на Мері.

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

4. Why did Tom yell at you?

   Чому Том на тебе кричав?

   ruПочему Том на тебя кричал?

   deWarum hat Tom dich angeschrien?

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

5. Tom often yells at his children.

   Том часто кричить на своїх дітей.

   ruТом часто кричит на своих детей.

   deTom schreit seine Kinder oft an.

   CC BY · Tatoeba · CK · B1Відкрити на TatoebaПовідомити про проблему

правильне · Урок